Геніалогія родини Мазеп

 

Серед великої кількості літератури про Івана Мазепу дослідженням генеалогії його роду присвячено не так багато праць. Загальна їх кількість поділяється на три групи:

1) описують біографію гетьмана, і в цьому контексті згадують побіжно про його рід;

2) досліджують біографію і намагаються з’ясувати походження представників Мазеп у різні часи;

3) спеціально присвячених цій темі.

Останніх зовсім мало, тому саме на них цікаво зупинитися. Всі інші слугують до уточнення, або додаткової інформації з історії роду Мазеп або споріднених родів.

 

Попри великі монографічні праці Миколи Костомарова Мазепа Федора Уманця Гетман Мазепа, Олександра Оглоблина Гетьман Іван Мазепа та його доба, було кілька розвідок, присвячених дослідженню походження роду. Однак найбільш цікавими та інформативними в цій галузі є розвідка Яна Токаржевського-Карашевича Герб і походження гетьмана І.Мазепи, що базувалась на залученні досить широкого кола маловідомих фактів та матеріалів з історії роду. Стаття містила і більш широкі узагальнення та міркування автора, які здаються актуальними й донині. У роботі про рід гетьмана було зроблено синтез інформації від початків гетьманської історіографії. Хіба що автор оминув стару статтю Тимка Падури Іван Мазепа, в якій, на жаль, за традицією XIX ст. не було проставлено сигнатур або посилань на джерела тієї цікавої інформації, що подав автор. Нині ця робота може бути використана критично лише з огляду на логіку викладення матеріалу. Крім того це, зокрема, анонімна замітка К родословной гетьмана Ивана Мазепы та деякі інші. І нарешті спеціальна розвідка сучасного автора Сергія Павленка Родовід гетьмана Мазепи – спроба систематизації знань про представників роду з історіографічних джерел.

Інформація зі згаданих праць лежить в основі цієї розвідки. Існує додаткова література на цю тему, посилання на яку будуть зазначені у відповідних місцях. Завданням роботи є зведення всіх існуючих у літературі даних щодо представників гетьмансь- кого роду Мазеп і спроба верифікації інформації відносно первісних джерел.

 

Ян Токаржевський писав:

Без сумніву, одною з причин цих всіх неясностей і неточностей було досить індеферентне наставлення і українських і польських істориків та дослідників до питання про походження і соціяльне положення роду Мазеп. Атмосфера такого наставлення склалася від часів Яна Хризостома Паска 1, першого, хоч випадкового, біографа славного гетьмана та його особистого ворога...

 

Таке безстороннє зауваження донині актуальне, незважаючи на велику відстань у 70-т літ від часу ви- ходу цієї статті у варшавському збірнику. Актуальною є і перша примітка автора:

Рід Мазеп, здається, вигас остаточно. Діти гетьмана з його подружжя з донькою полковника Половця («Кіевская Старина», 1888, V, 43) померли малими, бо коли він старався отримати гідність Князя Священної Римської Імперії, то просив, щоб цей титул після його смерти перейшов на його небожа Андрія Станислава Войнаровського (ориґінал прохання у Відні в Канцлерському Архіві «Gracialregistratur» Wien I. September 1707. Reichsakten. lit. M.).

 

 У Паризькій Національній Бібліотеці, у відділі рукописів: Manuscrits francais 9028, серед ріжних документів графа де Брой (de Broglie) є замітки і переписка відносно якогось ченця Бальтазара Цепигловського, в яких згадується «Князь Антін Мазепа» та Філемон Мазепа:

«Mazeppa Ggngral des Kosaques et en quelque mani re prince de l’Ukraine abandonnant le parti du Czar Pierre, son bienfaiteur, pour s’atacher au Roy Charles XII de Su de. Vainqueur et ma tre de tout le pays apr s la fameuse bataille de Pultava, Pierre pour se venger extermina la famille du traitre et la traita si rigoureusement qu’on n’epargna pas m me les petits enfants de l’un et de l’autre sexe. Les biens des morts s’enressentirent,Bathurinf tdemoliedefondencomble. Au milient de cette dgsolation un jenne homme du sang proscrit, nomme Philgmon Mazeppa trouva seul le moyen d’ echapper, il se refugia dans le palatinat da Podlachie o il acheta une terre de M. Firley et passa le reste de ses jours sous le nom de Mazanowski, nom d’emprunt qu’il crut proprele derober aux poursuites des ennemies de sa maison. Enfin il embrassa la vie monastique...»

 

Таким чином, питання Мазепиних спадкоємців, принаймні офіційно, закрите, однак попередників (допіру застерігаю визначення їх у будь-якому ступені спорідненості з гетьманом) у Токаржевського вказано шестеро (без самого гетьмана). У наведеній цитаті згаданий автором князь Антін не зазначений, – можливо він був вказаний у іншій, не цитованій частині тексту, однак сама згадка про князя Мазепу є промовистим фактом, якщо вона не є алюзією, анахронізмом або зви- чайною помилкою, – останнє, очевидно, вірогідніше. Залишився вказаний Филимон Мазепа, також невідомого місця локалізації і зв’язку з гетьманом.

Полишаючи тему семантики герба Курч, широко коментованої Токаржевським для спеціального висліду, варто назвати основних представників роду, вказаних у цього автора і зазначених на вклейці-генеалогічній таблиці:

 

Микола (1544 р.), Михайло (1512, 1514 рр.), Микола (1616 р.), його брат Хведір (помер 1596 р.), син Миколи Степан- Адам (помер. 1613 р.), син Степана-Адама Іван-Адам (1632–1709 рр.)

 

До цього ряду не внесений ані «князь» Антін, ані Филимон Мазепа. Отже, Токаржевський хоч і зазначив цих осіб, однак ігнорував їх у контексті генеалогії гетьмана.

Варто зазначити, що генеалогічну таблицю роду Мазеп, хоч і у такому спрощеному вигляді, уклав ли- ше цей автор. Усі інші роботи, в тому числі Сергія Павленка, можна назвати лише розвідувальним, без спроб систематизації, а тим більше без необхідної генеалогічної методики, де обов’язково мають бути не лише порядкові номери представників іменного розпису, але й посилання на джерела по кожному з них. Головною вимогою подібної роботи є обов’язковий перегляд існуючої бібліографії та оригінальних документів. Лише у випадку з’ясування всіх аспектів родових зв’язків Мазеп назву роботи можна було б представити як «Генеалогія/родовід гетьмана Івана Мазепи», однак, більш коректна в даному випадку має бути така назва, яка пропонується у заголовку статті.

 

Отже, маємо представників МАЗЕП:

Микола (1544), Васько (1552), Михайло (1572, 1581), Василь (1595), Микола (1616–1622), Михай- ло (1620), Адам (1637, 1659, 1662, 1665), Степан Михайлович (1654), Іван (з 1659).

 

Традиційно визнано, що Адам і Степан, це одна особа. Однак ще у Біднова були застереження щодо цього:

В царських грамотах і в ріжних актах останній часто називається Іваном Степановичем, отже ви- ходить, що батько його називався Степаном. Між тим дослідувачі такого імени не знають, а звичай- но називають батька Адамом ... Звідки був цей Сте- пан Мазепа, невідомо, тільки ототожнювати його з Адамом Мазепою ніяк неможливо. Напевно обидва ці Мазепи були родичами, жили в Мазепинцях, і Марина з Мокієвських була жінкою Степана Мазепи, про якого нічого не знаємо.

 

Крім того, таке ж застереження було висловлене в статті К родословной гетмана Ивана Мазепы, – і хоч автор на підставі вирахування за роками служби покоєвим Івана Мазепи висловлював можливість ідентифікації Адама зі Степаном Мазепою, загалом зауважив:

Подождем однако дальнейших розысканий и разъяснений.

Таким чином, наведені імена і згадки про Мазеп є лише окремими представниками роду, і як би не спокусливо було об’єднати їх у послідовну родову сув’язь – робити це передчасно.

Спосіб дослідження генеалогії Мазеп може бути направлений через з’ясування історії набуття Мазепами земельної власності. Право Мазеп на маєтки на Волині окреслюється кількома пунктами: Пасічне та Моковичі (по-іншому Маковичі, біля Володимирця- на-Волині, власність по матері). Ще одне село згадане наданням князем Олександром Заславським у заставу с. Sd (Селище?), яке асоціюється з Мазепинцями під Костянтиновим. Здається, що волинське походження Мазеп не викликає заперечень у жодного з дослідників.

 

У справі Олени Загоровської 70-х років XVII ст.2 згадуються Реушки на Волині, якими володіли Загоровські, – поруч був маєток Мазепи Маковичі, звідки він здійснював візити до маєтку Загоровських.

На Київщині відомі Мазепинці, Триліси, Будище. Дружина Мазепи Ганна мала маєтки на Росі біля Корсуня та у самому Корсуні.

Маєтки Мазепи на Лівобережжі: надання Івана Самойловича с. Малий Самбір Красноколядинська сотня Прилуцького полку, куплений хутір Поросючка Бахмацької сотні Ніжинського полку, Кочурівка Глухівської сотні Ніжинського полку, Гостролуччя та Ядлівка у Баришівській сотні Переяславського полку.

Можливо існували ще володіння Мазеп донині невідомі.

 

Цікавим є напрямок дослідження генеалогії Мазеп через вивчення історії існуючих родів Мазеп на Волині. Таким, зокрема, є рід Ігоря Всеволодовича Мазепи, досліджений на підставі метричних книг Дмитрівської церкви с. Теслугова. У записі метричної книги 1787 р. згадано свідком Івана, сина Івана Мазепи (року народження близько 1720 р. – записи No 9, 22 1), під прізвиськом Гетьманчук. Таким чином – його батько Іван мав дату народження в часи життя самого гетьмана Івана Мазепи.

 

Тетяна Люта (Київ, Україна)